Сьогодні Україна схиляє голову перед пам’яттю своїх героїв-захисників. Уже другий рік поспіль, як національний календар поповнився ще однією пам’ятною датою – Днем пам’яті захисників України, який щорічно відзначають 29 серпня.
Вшанування пам’яті полеглих героїв України у цей день обрано не випадково. Ця дата приурочена до дня найбільших втрат української армії на Донбасі – дня виходу з оточення в Іловайську у серпні 2014 року, коли загинула найбільша кількість українських воїнів. У ті дні українські воїни – військовослужбовці та добровольці, опинилися сам на сам із ворогом.
За офіційними даними, під час Іловайської операції (7-29 серпня 2014 року) і подальшого розстрілу в так званому «зеленому коридорі» 366 українських воїнів загинуло, 429 – отримали поранення різного ступеню тяжкості, 128 потрапили в полон, 42 вважаються зниклими безвісти.
Нашій нації довелося пережити багато жахливих подій, про які раніше не могли й подумати в ХХІ столітті, та сьогодні історія безжальна… Вона назавжди закарбується у серцях українців нестерпним болем, що з року в рік нагадуватиме сумний початок 2014-го. Її важко буде дочитати до крапки… За весь час гібридної війни Донбас став не просто болем держави, а її серцем і душею. Він об’єднав десятки тисяч українців з різних областей, районів, які пліч-о-пліч до кінця боролися і борються за єдність, незалежність і справедливість.
Там немає бідних чи багатих, сильних чи слабких, як не було і немає Сходу чи Заходу. Рівність і братерство – основна рушійна сила, яка підкорила Україну та весь світ. Їх об’єднала українська земля та бажання жити у вільній країні. Наші самовіддані патріоти вимагали право жити самостійно та незалежно від впливу кремлівської Росії. І хоч кулі снайперів та потужні обстріли мирних територій Донецької та Луганської областей – це вагомий аргумент, але ні кулі, ні гранати, ні нелюдська жорстокість не змогли перемогти цих людей. Вони гинули, та не здавались… Так в Україні з’явилися тисячі Героїв – Патріотів. Кожен із них заплатив за свої переконання найвищу ціну – життя. І для нас є святим обов’язком гідно вшанувати наших Героїв. Щоб ми пам’ятали – хто і за що загинув. Щоб ми їх не зрадили.
Ми прагнемо й надалі розбудовувати власну країну – рівноправного члена великої європейської родини, яка, пройшовши крізь полум’я воєн та інші лихоліття, вибрала шлях єднання, миру, демократії і прогресу. Це наш обов’язок перед майбутніми поколіннями, перед пам’яттю загиблих співвітчизників. Герої не вмирають! Слава Україні! Героям Слава!
З глибокою шаною та повагою
Голова райдержадміністрації
Сергій ОЛЕФІРЕНКО
