Херсонщина.
1941-1944: Героїчна хроніка
Війна увірвалась в українські міста і села 22 червня 1941 року. Народ піднявся на боротьбу з ворогом. З 23 червня по 19 серпня 1941 року 15 тисяч воїнів запасу було мобілізовано на Херсонщині в діючу армію.
Бойові дії сягнули Херсонщини 10 серпня 1941 року. Вторгнення на територію нашого краю розпочалось з півночі (Нововоронцовський район).
На Херсонщині гітлерівським військам протистояли війська Південного фронту ( командуючий – генерал армії І.В. Тюленєв) у складі 9 – ї армії (командуючий – генерал полковник Я.Т. Черевиченко) та 18 – ї армії (командуючий – генерал лейтенант А.К. Смирнов). 19 серпня 1941 року Херсон було окуповано гітлерівцями. Важкі бої розгорнулися за Бериславсько – Каховську переправу та під Каховкою, де гітлерівським військам протистояли бійці 51- ї Перекопської стрілецької дивізії 9 – ї армії (командир дивізії – генерал майор П.Г. Цирюльников) та кораблі Дунайської воєнної флотилії. Після багатоденних невдалих спроб форсування Дніпра, рано вранці 30 серпня в районі Берислава солдати німецької 22 – ї дивізії прорвалися на лівий берег. 2 вересня була захоплена Каховка, а 9 вересня гітлерівці прорвали фронт і до середини місяця окупували північний схід Херсонщини включно із Генічеськом (16 вересня). Частини окремої 51 –ї армії (командуючий – генерал – полковник Ф.І. Кузнецов) захищали підступи до Криму, стримуючи безперервні атаки гітлерівців у районі Чаплинка – Армянськ. Їм на допомогу командуючим Чорноморського флоту був утворений 120 – й Перекопсько – Чонгарський артилерійський дивізіон, який складався із семи окремих берегових батарей. На Арабатській Стрілці в районі Генгірки була збудована 127 – ма окрема артилерійська батарея. 15-17 вересня вона першою із батарей артдивізіону прийняла бій. Ворог не зміг розгромити батарею, вона вистояла до 24 вересня, коли через Перекоп і Чонгар гітлерівські війська увійшли до Криму, і була підірвана власними захисниками. Також 24 вересня ворожі війська окупували останній населений пункт Херсонщини – село Червоний Чабан Каланчацького району.
У державному архіву Херсонської області зберігається доповідь обласної Надзвичайної комісії з розслідування злочинів фашистських загарбників на території Херсонської області, яка підсумовує наслідки окупації для нашого краю: «На підставі матеріалів розслідування, свідчень свідків та фотодокументів, обласна надзвичайна комісія по встановленню та розслідуванню злочинств німецько – фашистських загарбників та їх спільник встановила, що за час тимчасової окупації Херсонської області гітлерівці масово вбивали радянських громадян, виганяли їх на німецьку каторгу, піддавали катуванням і знущанням, руйнували та винищували майно радянського народу. Встановлено, що німецько – фашистські загарбники повністю знищили 12 068 споруд, в тому числі: 1 771 будову промислово – виробничого призначення, 2 942 житлових будинки, 4 619 тваринницьких будов, 1 631 будову складського господарства та торговельних баз, 1 105 інших об’єктів господарського призначення…
Страхітливі злочинства вчинили німці над єврейським населенням…їх розстрілювали… Було видано наказ про обов’язкову мобілізацію молоді віком від 16 до 25 років. Забирали також населення і старших віків…» (фрагменти документу наведено із збереженням термінології та стилістики оригіналу).
Визволення Херсонської області розпочалося 26 жовтня 1943 року і завершилося 12 квітня 1944 року, визвольні бої на Херсонщині тривали 170 днів. Визволення відбувалось в у три етапи.
На першому етапі, з 26 жовтня по 13 листопада 1943 року, в ході Мелітопольської наступальної операції (26 вересня – 05 листопада 1943 року) військами 4 – го Українського фронту була визволена практично вся лівобережна частина області.
Першими населеними пунктами Херсонщини, які були визволені від нацистської окупації 26 жовтня 1943 року, стали села Лисиче, Павлівка, Самійлівка Самійлівської сільради Верхньорогачицького району. 28 жовтня визволено перший районний центр Херсонської області – смт Нижні Сірогози.
27 жовтня розпочалося визволення Горностаївського району. До кінця жовтня повністю визволено територію Іванівського району (28-29 жовтня) та Нижньосірогозського (28 -30 жовтня), основну територію Генічеського району (29-30 жовтня). Наприкінці жовтня – на початку листопада визволена вся територія районів Новотроїцького (29 жовтня – 01 листопада), Чаплинського та Кахвоського (30 жовтня – 02 листопада). У листопаді визволена вся територія Каланчацього ( 02 листопада), Цюрупинського (02 -05 листопада), Скадовського (02- 07 листопада), Голопристанського (02 – 08 листопада). Розпочалось визволення Великолепетиського району (13 листопада).
На другому етапі визволення нашого краю, з листопада 1943 року до лютого 1944 року, велась підготовка нового наступу. У цей час на території Херсонщини розгорнулись найбільш кровопролитні бої військ 4 –го Українського фронту за Олешківський, Нікопольський та Кримський плацдарми.
На третьому етапі визволення Херсонщини, з 02 лютого по 12 квітня 1944 року, до військ 4 – го Українського фронту приєдналися війська 3 –го Українського фронту. У результаті успішних бойових дій на південно західному напрямі наші війська раніше, ніж на інших ділянках фронту вже 26 березня вийшли на державний кордон із Румунією.
Визволення Херсонської області завершили у ході Кримської наступальної операції (08 квітня – 12 травня 1944 року) війська 51 –армії 4 – го Українського фронту, звільнивши 12 квітня території Стрілківської, Щасливцевської і Чонгарської сільських рад Генічеського району.
Підготовлено за відомостями збірника документів
«Хроніка визволення Херсонщини
26 жовтня – 12 квітня 1944 року»
із фондів державного архіву
Херсонської області
