Минуле століття пронеслося над Україною трьома голодоморами: 1921-1922, 1932-1933 та 1947 років.
Не було ні війни, ні потопу, лише зла воля одних людей проти інших. І ніхто не знав, скільки живого люду лягло у могили – старих, молодих і дітей, і ще ненароджених у лонах матерів.
Багатостраждальна історія нашого народу. Довгі роки ми говорили між собою пошепки про ті страшні роки. Сьогодні ми маємо говорити про це вголос. Цього вимагає історія. Цього вимагають мільйони жертв. Саме тому ми повинні знати правду про своє минуле, про мільйони закатованих голодом українців. Зобов’язані пам’ятати, аби не повторилося найстрашніше за всю історію України – штучне, насильницьке винищення людей.
Хай буде пам’ятником жертвам голодомору наша пам’ять про минуле, наша молитва і віра в Україну!
Я прошу всіх небайдужих до цієї трагедії 27 листопада о 16 годині запалити свічки і приєднатися до загальнонаціональної хвилини мовчання. Звертаюся до всіх керівників підприємств, закладів та установ району з проханням у цей день приспустити державні прапори.
З повагою
голова райдержадміністрації
Сергій ОЛЕФІРЕНКО
